Чому Ейнштейн показав язик?

Більшість сучасних жителів планети представляють його як «божевільного вченого». Така думка склалася завдяки зовнішності і поведінці вченого, але його великий розум характеризує його як істинного генія свого часу.

Ейнштейн не надавав особливої уваги своєму зовнішньому вигляду, точніше він його не цікавив зовсім. Важливо те, що всередині, а не зовнішня оболонка людини - така була думка фізика. Тому люди часто могли бачити вченого з розпатланим волоссям, у старому розтягнутому светрі.

Його погляд не стежив захоплено за навколишніми, він нібито був звернений вглиб самого себе - в його думці безперервно відбувався процес вирішення складних завдань. Забудькуватість і непристосованість у побуті також були широко відомі громадськості і зіграли свою роль у формуванні його образу.Свої видатні відкриття Ейнштейн робив виключно заради людства і в ім'я науки, він ніколи не прагнув до слави і особистої вигоди. Про дивного вченого ходили різні чутки, він був дійсно загадковою особистістю. Але одного разу Альберт Ейнштейн трохи оголив свою справжню натуру і підняв завісу таємничості.

Фотограф Сейсс знімав вченого в день святкування його сімдесят другого дня народження, яке випадало на 14 березня 1952 року. Фотографія, що вийшла в результаті, отримала незабаром світову популярність і викликала ще більший інтерес до персони Ейнштейна.У той день Сейсс попросив вченого зробити задумане обличчя, яке, на його думку, відповідало б іміджу відомого винахідника. Але Альберт Ейнштейн висунув язика, чим дав зрозуміти, що всесвітньо відомий вчений може володіти не тільки серйозністю, а й бути просто веселою  і життєрадісною людиною. Його близькі розповідали, що саме таким Ейнштейн і був у житті.

Фотографія була надрукована і розвіяла образ зосередженого сивого похмурого генія, який встиг вже набриднути і самому фізику. Спочатку на знімку були присутні ще подружжя Ейделот, але знімок був обрізаний, і в такому вигляді дуже скоро його побачили в різних куточках планети.

Ейнштейн вважав фотографію вдалою і навіть розсилав її друзям в якості вітальної листівки до Нового Року. Для свого близького друга Х. Сміта вчений власноручно підписав фотографію, назвавши її «жартівливою гримасою всьому людству». Було надруковано лише дев'ять оригінальних фотографій, які згодом набули великої цінності. Один такий знімок був проданий за 74 000 доларів у 2009 році.

"Перевернута" шкала Цельсія.

У 1742 році шведський астроном, геолог та метеоролог Андерс Цельсій (1701-1744)

розробив нову температурну шкалу. Початково на ній 0° (нулем) була точка кипіння і конденсації води, а 100° − точка замерзання води та танення (плавлення) льоду. Пізніше, вже після смерті Цельсія, його сучасники та співвітчизники Карл Лінней та Мортен Штремер використовували цю шкалу у перевернутому вигляді (0° - точка замерзання води, 100° − точка кипіння води). У такому вигляді нею користуємося і ми. За одними даними, Цельсій сам перервернув шкалу за порадою М. Штремера. За іншими даними, шкалу перевернув Карл Лінней у 1745 році. А за третіми - шкалу перевернув наступник Цельсія Мортен Штремер, і у XVIII сторіччі такий термометр був широко росповсюджений під назвою "шведський термометр", а власне у Швеції - під іменем Штремера, але найвідоміший шведський хімік Єнс Якоб Берце́ліус у своєму "Посібнику з хімії" назвав шкалу "Цельсієвою" і з того часу стоградусна шкала стала носити ім'я Андерса Цельсія.

Шкала Цельсія і Фаренгейта

Шкала Фаренгейта є термодинамічною температурною шкалою, де точка замерзання води становить 32 градуси за Фаренгейтом (° F) і точка кипіння 212 ° F (при нормальному атмосферному тиску). Це визначає відстань між точками кипіння і замерзання води рівно в 180 градусів. Таким чином, градус за шкалою Фаренгейта дорівнює 1/180 від інтервалу між точками замерзання і кипіння води. Абсолютний нуль визначений як -459,67 ° F.

Різниця температур в 1 ° F еквівалентна різниці температур в 0,556 ° C.
Температуру за шкалою Фаренгейта можна розрахувати, знаючи температуру за шкалою Цельсія за формулою:

.

Відповідно, знаючи температуру за шкалою Фаренгейта, можна розрахувати температуру за шкалою Цельсія за формулою

.

За однією з версій, Фаренгейт спочатку прийняв за 0° F найменшу температуру на вулиці, яку зміг знайти (взимку 1708 - 1709 років), а за 100° F - температуру свого тіла.

Відбувся обасний семінар методистів РМК(ММК)

26 листопада 2015 року на базі фізико-математичного факультету ТНПУ ім В.Гнатюка відбувся обласний семінар методистів РМК(ММК) на тему: «Науково-методичний супровід особистісно-орієнтованого навчання на уроках фізики як засобу формування творчої особистості учня». Детальніше з планом роботи методичного заходу і матеріалами можна ознайомитися на сторінці "Методичні заходи".

Корисний факт про те, як відрізнити зварене яйце від сирого?

Покрутивши зварене яйце на гладкій поверхні, воно дорсить швидко почне крутитися в тому напрямку в якому ви його покрутити і буде обертатися досить довго, а сире зупиниться набагато раніше. Таке явище відбувається тому, що зварене яйце обертається як єдине ціле, а вмістом сирого яйця – є рідина, яка не є єдиним цілим зі шкарлупою. Тому, коли починається обертання, рідкий вміст через інерцію спокою відстає від обертання шкаралупи і гальмує рух. Переконайтеся самі!

Який фізичний ефект був доведений на практиці музикантами, які два дні поспіль грали одну ноту?

 Австрійський фізик Крістіан Доплер в 1842 році теоретично обгрунтував, що частота коливань, яку сприймає спостерігач, залежить від швидкості і напряму руху джерела хвиль і спостерігача відносно один одного. Через три роки голландський метеоролог Христофор Бейс — Баллот взявся довести це твердження на практиці, для чого найняв паровоз з платформою, посадивши на неї двох сурмачів, а на пероні розмістив декількох музикантів з абсолютним слухом. Платформа з трубачами, які, змінюючи один одного, постійно тримали ноту соль, їздила повз перону протягом двох днів. Весь цей час спостерігачі відзначали, що чують різні ноти, в результаті чого істинність ефекту Допплера була підтверджена.

Це цікаво! Який вчений першим вимірював швидкість електричного струму?

Як відомо у швидкості зі світлом може позмагатися електричний струм . Але у 1746 році, цей цікавий факт не був відомий людям, тоді французький фізик Жан - Антуан Нолле провів експеримент з визначення швидкості струму. Він розставив 200 людей, з’єднавши їх за допомогою залізного дроту по колу, яке було завдовжки півтора кілометри, а потім розрядив в цей ланцюг батарею з лейденських банок, винайдених на рік раніше. Всі люди зреагували на струм в одну мить, що засвідчило дуже високу швидкість електричного струму.