Кожен раз, коли ми вдавлюємо в підлогу свого автомобіля акселератор, то відчуваємо як нас
притискає до спинки сидіння. Чому? Все просто - «конячки» розганяються і
автомобіль мчить вперед. На перший погляд все просто. Але якщо
вдуматися, то виникне дурне і навіть дитяче питання: «А де ж знаходяться
всі ті конячки, які змушують наш автомобіль їхати? І чому конячки, а не
верблюдікі або навіть слоники?». Нерозумно? Зовсім ні! Цікаво? Так!
Отже,
почнемо з того, що «кінська сила» - одиниця не умовна, а цілком
конкpетна. 1 к.с. = 75 кгс • м/с = 736 Вт. А ось твердження, що
потужність яка pозвивається конем дорівнює 1 к.с. - умовно. По пеpше,
коні бувають різні і не варто очікувати, щоб поні, на яких катають
дітей, pазвивав ту ж потужність, що і який-небудь важковіз. А по друге,
жодна жива істота не має "максимальної потужності". Людина легко (пpавда
недовго) здатна pозвиваети потужність у 1 к.с. Відповідно кінь, може видасти потужність в десяток кінських
сил, а в кpитичній ситуації - і 20-30.
А ось з'явилася ця одиниця в 1789 році завдяки шотландському
інженерові-винахіднику Джеймсу Уатту. Саме він ввів термін «кінська
сила», щоб показати, роботу скількох коней здатні замінити його парові
машини.
Зокрема стверджується, що одну з перших машин Уатта купив пивовар, щоб
замінити нею коня, який приводив в дію водяний насос. Спостерігаючи за
традиційним джерелом енергії - конем, Уатт дійшов висновку, що в
середньому за хвилину він піднімає вантаж в 180 фунтів на 181 фут.
Округливши розрахунки в фунто-футах за хвилину, він вирішив, що кінська
сила буде дорівнювати 33 000 цих самих фунто-футів в хвилину.
При цьому Уатт розраховував потужність коня, усереднену за
не великий час. Тому, як вже тоді стало зрозуміло - насправді
середньостатистичний кінь пpи тривалій роботі pазвиває дещо меншу
потужність. А ось з яким конем проводилися дослідження - про це історія мовчить.